Що таке онкомаркери (Что такое онкомаркеры)

За останні десятиліття онкологічний прогрес пішов далеко вперед, що дозволило краще вивчити біологію пухлини та розробити нові методи боротьби з нею. Так, регулярно звучить інформація від ЗМІ про відкриття нових мутацій, генів, які відповідають за зростання пухлини, а також операцій, які дають змогу продовжити життя людині.

Багато хто з нас чув про такий вид діагностики, як онко-, біомаркери. Що ж це таке, коли вони корисні, а коли їх краще не використовувати?

Почнемо спочатку. Онкомаркери - це такі речовини, які містяться в рідинах, тканинах людини і можуть вказувати на наявність пухлини в організмі, якщо їхня концентрація перевищує норму. Більшість онкомаркерів представлена білками, білковими сполуками. Вони можуть бути як показником певного виду пухлини, так і є характерною ознакою кількох видів онкології в організмі.

Коли використовуються?

Зазвичай аналіз на онкомаркери призначається для встановлення діагнозу, визначення тактики лікування, прогнозу, а також контролю над динамікою змін у тканинах. Слід звернути увагу, що наявність підвищеного рівня онкомаркера не є достатньою для підтвердження діагнозу. Для цього потрібне додаткове інструментальне обстеження (біопсія, магнітно-резонансна томографія).

Слово «рак» прийнято використовувати нами за будь-якого виду пухлини, проте в медицині його слід застосовувати лише за наявності пухлини епітеліального походження.

Кількісний та якісний склад онкомаркерів може вказати на стадію онкопроцесу та визначити прогноз для життя. При зниженні рівня під час лікування слід відзначити позитивну динаміку. У той же час підвищення концентрації вказує на прогрес онкологічного процесу, рецидив хвороби або стійкість до терапії. Деякі клініки можуть переслідувати спрагу наживи, тому призначають аналіз онкомаркери всім поспіль. Проте результат діагностики який завжди слід розцінювати як підтвердження «онкології». Так, навіть непухлинний процес може дещо підвищити рівень цього показника. Крім того, далеко не у кожної людини вона може досягати діагностичного рівня навіть за наявності онкопроцесу.

На сьогоднішній день немає ідеального онкомаркера, який у 100% підтверджує наявність певного виду пухлини в організмі. На його діагностичну значущість можуть впливати такі фактори, як запальний процес чи активний розпад пухлини на фоні лікування. У зв'язку з цим нерідко результати аналізу неправильно інтерпретуються.

Які онкомаркери призначають?

У лабораторних умовах за допомогою певних реакцій (ПЛР, ІФА) вимірюється якісний, кількісний склад онкомаркерів у матеріалі (сечі, крові, тканинах). Для оцінки динаміки потрібне неодноразове дослідження через деякий час. Так, на підставі змін рівня можна судити про перебіг процесу, ефективність терапії.

Найбільший досвід роботи з онкомаркерами — у західних колег. У США для діагностики онкопроцесу використовується 35 біомаркерів.

На даний момент на території Російської Федерації аналіз проводиться з метою оцінки результатів лікування. Сподіваємося, що незабаром він буде застосовуватися як скринінговий метод діагностики, який дозволить виявляти онкопроцес на початковій стадії. Зазвичай скринінг проводиться людям, які не мають симптомів хвороби, так би мовити, для профілактики.

Незважаючи на медичний прогрес, все ж таки жоден маркер не може вважатися досить специфічним і чутливим, тому в діагностиці слід використовувати інші методи. Наприклад, тест ПСА дозволяє визначити концентрацію простатичного антигену в крові та вважається показником раку передміхурової залози. Дійсно, у хворих на рак цей показник перевищує норму, проте його рівень також може підвищуватися при доброякісних змінах у простаті. Те саме спостерігається у жінок при визначенні СА-125, який вказує на рак яєчників.

Наприкінці хотілося б сказати, що онкомаркери рекомендується використовувати лише у комбінації з іншими видами дослідження, підбираючи обсяг діагностики для кожної людини індивідуально.

Переклад російською мовою:

За последние десятилетия онкологический прогресс ушел далеко вперед, что позволило лучше изучить биологию опухоли и разработать новые методы борьбы с ней. Так, регулярно звучит информация от СМИ об открытии новых мутаций, генов, отвечающих за рост опухоли, а также операций, дающих возможность продлить жизнь человеку.

Многие из нас слышали о таком виде диагностика, как онко-, биомаркеры. Что же это такое, когда они полезны, а когда их лучше не использовать?

Начнем сначала. Онкомаркеры — это такие вещества, которые содержатся в жидкостях, тканях человека и могут указывать на наличие опухоли в организме, если их концентрация превышает норму. Большая часть онкомаркеров представлена белками, белковыми соединениями. Они могут быть как показателем определенного вида опухоли, так и являться характерным признаком нескольких видов «онкологии» в организме.

Когда используются?

Обычно анализ на онкомаркеры назначается для постановки диагноза, определения тактики лечения, прогноза, а также контроля над динамикой изменений в тканях. Следует обратить внимание, что наличие повышенного уровня онкомаркера не является достаточным для подтверждения диагноза. Для этого требуется дополнительное инструментальное обследование (биопсия, магнитно-резонансная томография).

Слово «рак» принято использовать нами при любом виде опухоли, однако в медицине его следует применять только при наличии опухоли эпителиального происхождения.

Количественный и качественный состав онкомаркеров может указать на стадию онкопроцесса и определить прогноз для жизни. При снижении их уровня во время лечения следует отметить положительную динамику. В то же время повышение концентрации указывает на прогрессирование онкологического процесса, рецидив болезни или устойчивость к терапии. Некоторые клиники могут преследовать жажду наживы, поэтому назначают анализ на онкомаркеры всем подряд. Однако результат диагностики не всегда следует расценивать как подтверждение «онкологии». Так, даже неопухолевый процесс может несколько повысить уровень данного показателя. Кроме того, далеко не у каждого человека он может достигать диагностического уровня даже при наличии онкопроцесса.

На сегодняшний день не существует идеального онкомаркера, который в 100% подтверждает наличие определенного вида опухоли в организме. На его диагностическую значимость могут влиять такие факторы, как воспалительный процесс или активный распад опухоли на фоне лечения. В связи с этим нередко результаты анализа неверно интерпретируются.

Какие онкомаркеры назначают?

В лабораторных условиях с помощью определенных реакций (ПЦР, ИФА) измеряется качественный, количественный состав онкомаркеров в материале (моче, крови, тканях). Для оценки динамики требуется неоднократное исследование через некоторое время. Так, на основании изменений уровня можно судить о течении процесса, эффективности терапии.

Наибольших опыт работы с онкомаркерами — у западных коллег. В США для диагностики онкопроцесса используется 35 биомаркеров.

На данный момент на территории Российской Федерации анализ проводится для оценки результатов лечения. Надеемся, что в скором времени, он будет применяться в качестве скринингового метода диагностики, который позволит выявлять онкопроцесс на начальной стадии. Обычно скрининг проводится людям, не имеющих симптомов болезни, так сказать, для профилактики.

Несмотря на медицинский прогресс, все же ни один маркер не может считаться достаточно специфичным и чувствительным, поэтому в диагностике следует использовать и другие методы. Например, тест ПСА позволяет определить концентрацию простатического антигена в крови и считается показателем рака предстательной железы. Действительно, у больных раком данный показатель превышает норму, однако его уровень также может повышаться при доброкачественных изменениях в простате. То же самое наблюдается у женщин при определении СА-125, который указывает на рак яичников.

В заключении хотелось бы сказать, что онкомаркеры рекомендуется использовать только в комбинации с другими видами исследования, подбирая объем диагностики для каждого человека индивидуально.