Вульвіт – лікування, симптоми, причини виникнення (Вульвит – лечение, симптомы, причины возникновения)

Вульвіт є поразкою зовнішніх статевих органів з формуванням запального вогнища в тканинах. Причиною захворювання є інфекційні збудники, такі як гонококи, стрептококи, стафілококи, хламідії. Інфекційний процес поширюється на цноту, клітор, статеві губи, а також на вході до піхви.

Придатні фактори

Інфекційні збудники можуть проникати в організм через пошкоджену шкіру, слизову на фоні зниження імунітету. Розвитку хвороби також сприяє:

• неякісна гігієна;
• травмування слизової під час інтимної близькості, носіння тісного одягу;
• нетримання сечі;
• роздратування тканини виділеннями з інфікованих статевих шляхів;
• тривалий прийом сильних антибіотиків;
• гормональні порушення на фоні ендокринної патології;
• розчісування шкіри при псоріазі, підвищеній пітливості.

Симптоми

Залежно від швидкості появи симптомів, їх вираженості, прийнято виділяти гострий процес та хронічний перебіг хвороби. У разі гострого вульвіту спостерігається:

• поширений набряк тканин, гіперемія шкіри статевих органів, внутрішньої поверхні стегна;
• виразкові дефекти;
• смердючі відчуття;
• болючість під час руху, дотику;
• виділення серозно-гнійного характеру, які мають смердючий запах;
• гіпертермія;
• збільшення регіонарних лімфовузлів;
• безсоння, часте пробудження вночі, нервозність.

Для хронічної течії характерне почервоніння шкіри, невелика набряклість, дискомфорт у пахвинній ділянці, печіння, мізерні виділення. Після завершення гострої стадії хвороби ерозії можуть гоїтися, змінюючи форму геніталій. Також у дівчаток можуть з'являтися зрощення у зоні статевих губ.

Діагностика

Постановкою діагнозу займається акушер-гінеколог. Для цього лікар:

• проводить гінекологічний огляд;
• бере мазок для бактеріологічного аналізу;
• направляє біологічний матеріал на бактеріологічне дослідження, ПЛР-діагностику;
• виконує кольпоскопію;
• проводить ультразвукове дослідження;
• забирає матеріал для гістологічного аналізу.

Лікування

Лікувальна тактика включає декілька напрямків. Немедикаментозна терапія має на увазі дотримання дієтичного раціону харчування. Він обмежує вживання гострих приправ, солі, смажених страв та виключає алкогольні напої. Крім того, пацієнтці рекомендується носити білизну з натуральних тканин, забороняється синтетичний одяг. Важливою частиною терапії є ретельне дотримання гігієни, тимчасова відмова від інтимної близькості.

Особливу увагу слід звернути на стан здоров'я статевого партнера. Він також має пройти повне обстеження, що необхідно для виявлення інфекційного збудника та подальшого проведення антибактеріальної терапії.

У лікуванні вульвіта широко використовуються антибактеріальні засоби місцевої, системної дії.

Вибір препарату ґрунтується на результатах бактеріологічного дослідження. Також у лікуванні використовуються:

• антигістамінні засоби, які допомагають усунути сверблячі відчуття, зменшити набряклість тканин та полегшити стан;
• протигрибкові ліки у вигляді супозиторіїв, таблеток (призначаються при кандидозному вульвіті);
• антигельмінтні засоби, які призначаються при глистній інвазії;
• гормональні медикаменти (використовуються при атрофічному вульвіті, перед менопаузою).

Окрім цього, пацієнткам із супутньою ендокринною патологією може знадобитися консультація ендокринолога. Для зменшення неприємних симптомів як допоміжні засоби можуть призначатися фітопрепарати для приготування сидячої ванни (з чергою, ромашкою). Антисептичні розчини використовуються для обробки ураженої поверхні, боротьби з інфекцією.

Лікар також може рекомендувати фізіотерапевтичні процедури, наприклад, УФО. Зауважимо, що фітопрепарати не можуть повністю усунути інфекцію, якщо використовуються без основних медикаментів. У разі формування гнійників у пахвинній ділянці може проводитися хірургічне втручання. Інфекційне вогнище піддається санації, встановлюються дренажі для відтоку гною. При необхідності виконується пластика вульви.

Ускладнення вульвіту досить небезпечні, адже без лікування захворювання може призвести до безпліддя. До профілактичних заходів належить своєчасне лікування хронічної патології сечовидільної системи, санація інфекційних вогнищ, здоровий спосіб життя, відсутність незахищеної інтимної близькості, а також зміцнення імунітету (повноцінний сон, збалансоване харчування, прогулянки на свіжому повітрі).

Переклад російською мовою:

Вульвит представляет собой поражение наружных половых органов с формированием воспалительного очага в тканях. Причиной заболевания являются инфекционные возбудители, такие как гонококки, стрептококки, стафилококки, хламидии. Инфекционный процесс распространяется на девственную плеву, клитор, половые губы, а также преддверие влагалища.

Предрасполагающие факторы

Инфекционные возбудители могут проникать в организм через поврежденную кожу, слизистую на фоне снижения иммунитета. Развитию болезни также способствует:

• некачественная гигиена;
• травмирование слизистой во время интимной близости, ношения тесной одежды;
• недержание мочи;
• раздражение ткани выделениями из инфицированных половых путей;
• длительный прием сильных антибиотиков;
• гормональные нарушения на фоне эндокринной патологии;
• расчесы кожи при псориазе, повышенной потливости.

Симптомы

В зависимости от скорости появления симптомов, их выраженности, принято выделять острый процесс и хроническое течение болезни. В случае остро развившегося вульвита наблюдается:

• распространенный отек тканей, гиперемия кожи половых органов, внутренней поверхности бедра;
• язвенные дефекты;
• зудящие ощущения;
• болезненность при движении, прикосновении;
• выделения серозно-гнойного характера, имеющие зловонный запах;
• гипертермия;
• увеличение регионарных лимфоузлов;
• бессонница, частое пробуждение ночью, нервозность.

Для хронического течения характерно покраснение кожи, небольшая отечность, дискомфорт в паховой области, жжение, скудные выделения. После завершения острой стадии болезни эрозии могут заживать, изменяя форму гениталий. Также у девочек могут появляться сращения в зоне половых губ.

Диагностика

Постановкой диагноза занимается акушер-гинеколог. Для этого врач:

• проводит гинекологический осмотр;
• берет мазок для бактериологического анализа;
• направляет биологический материал на бактериологическое исследование, ПЦР-диагностику;
• выполняет кольпоскопию;
• проводит ультразвуковое исследование;
• проводит забор материала для гистологического анализа.

Лечение

Лечебная тактика включает несколько направлений. Немедикаментозная терапия подразумевает соблюдение диетического рациона питания. Он ограничивает употребление острых приправ, соли, жареных блюд, а также исключает алкогольные напитки. Кроме того, пациентке рекомендуется ношение белья из натуральных тканей, запрещается синтетическая одежда. Немаловажной частью терапии является тщательное соблюдение гигиены, временный отказ от интимной близости.

Особое внимание следует обратить на состояние здоровья полового партнера. Он также должен пройти полное обследование, что необходимо для выявления инфекционного возбудителя и дальнейшего проведения антибактериальной терапии.

В лечении вульвита широко используются антибактериальные средства местного, системного действия.

Выбор препарата основан на результатах бактериологического исследования. Также в лечении используются:

• антигистаминные средства, которые помогают устранить зудящие ощущения, уменьшить отечность тканей и облегчить состояние;
• противогрибковые лекарства в виде суппозиториев, таблеток (назначаются при кандидозном вульвите);
• антигельминтные средства, которые назначаются при глистной инвазии;
• гормональные медикаменты (используются при атрофическом вульвите, перед менопаузой).

Помимо этого, пациенткам с сопутствующей эндокринной патологией может потребоваться консультация эндокринолога. Для уменьшения неприятных симптомов в качестве вспомогательных средств могут назначаться фитопрепараты для приготовления сидячей ванночки (с чередой, ромашкой). Антисептические растворы применяются для обработки пораженной поверхности, борьбы с инфекцией.

Врач также может рекомендовать физиотерапевтические процедуры, например, УФО. Заметим, что фитопрепараты не могут полностью устранить инфекцию, если используются без основных медикаментов. В случае формирования гнойников в паховой области может проводиться хирургическое вмешательство. Инфекционный очаг подвергается санации, устанавливаются дренажи для оттока гноя. При необходимости выполняется пластика вульвы.

Осложнения вульвита достаточно опасны, ведь без лечения заболевание может привести к бесплодию. К профилактическим мероприятиям относится своевременное лечение хронической патологии мочевыделительной системы, санация инфекционный очагов, здоровый образ жизни, отсутствие незащищенной интимной близости, а также укрепление иммунитета (полноценный сон, сбалансированное питание, прогулки на свежем воздухе).