Кольпіт: захворювання, яке потребує уваги (Кольпит: заболевание, которое требует внимания)

Кольпіт (або вагніт) — гінекологічне захворювання, що часто зустрічається, гостре запалення слизової оболонки, яка вистилає піхву. Запальний процес спричинений хвороботворними мікроорганізмами: бактеріальними, грибковими, паразитарними чи вірусними. Поєднання кольпіту та вагітності вважається несприятливим фактором і потребує негайного лікування. Інакше великі шанси інфікування плаценти та плода, є ризики переривання вагітності або розвитку ускладнень у післяпологовому періоді.

Причини розвитку кольпіту

Мікрофлора піхви жінки — чутлива система, яка піддається впливу гормональних змін або факторів зовнішнього середовища. У нормі рівень кислотності становить 4. Глікоген і компоненти слизу створюють сприятливе середовище у розвиток лактобактерій. При цьому патогенні та умовно патогенні мікроорганізми у здоровому кислому середовищі піхви не поширюються.

Але ряд факторів, що впливають на здорову мікрофлору піхви, може викликати зміни. Серед них:

• інфекції, що передаються статевим шляхом;
• інші захворювання, спричинені інфекціями;
• механічні, хімічні, термічні травми слизової оболонки піхви;
• патологічні анатомічні особливості;
• ендокринні захворювання;
• нераціональний прийом антибактеріальних препаратів;
• алергія;
• недотримання правил особистої гігієни;
• порушення гормонального балансу;
• зниження імунітету;
• захворювання ШКТ.

Ці фактори можуть спровокувати зростання патогенних мікроорганізмів, як специфічних, так і неспецифічних. Золотистий стафілокок групи А, стрептококи, умовно-патогенні мікроорганізми в нормі можуть бути представлені в мікрофлорі піхви. Але при виникненні факторів, що провокують, їх число збільшується, розвивається неспецифічний кольпіт. Гострий запальний процес викликається кандидою, трихомонадою, гонококом, хламідією, мікоплазмою, блідою трепонемою, гемофільною паличкою. Найчастіше зустрічаються змішані групи збудників.

Симптоми кольпіту

Ознаки кольпіту різняться залежно від першопричини розвитку запального процесу. Це може бути:

• рясні пінисті виділення з піхви;
• свербіж;
• болючі відчуття під час статевого акту;
• підвищення температури;
• болі в нижній частині живота;
• порушення менструального циклу;
• гнійні виділення;
• болі при сечовипусканні;
• суглобові болі;
• набряклість зовнішніх статевих органів.

Діагностика кольпіту

Діагностикою захворювання займається гінеколог. За наявності скарг жінці призначається низка досліджень:

• огляд піхви на гінекологічному кріслі;
• забір матеріалів для лабораторного дослідження (мазок на мікрофлору);
• ПЛР діагностика;
• УЗД органів малого тазу при хронічному характері захворювання;
• кольпоскопія;
• додаткова консультація суміжних фахівців (дерматовенеролога, інфекціоніста).

На основі отриманих результатів призначається лікування.

Лікування кольпіту

Вибір тактики лікування залежить від збудника запального процесу. Призначається медикаментозна терапія. При неспецифічному бактеріальному кольпіті використовують антибактеріальну терапію. При грибковій природі захворювання призначається антигрибкова терапія місцевої дії. Якщо хвороба спровокована алергічною реакцією, необхідно усунути її вплив. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Самолечення при кольпіті небезпечне, оскільки це призводить до хронічного перебігу захворювання та різних ускладнень. При неправильному лікуванні чи його відсутності хвороботворні організми можуть поширитися інші елементи репродуктивної системи жінки.

Як ускладнень кольпіту зустрічаються:

• порушення менструального циклу;
• аменорея;
• ендометрит;
• захворювання маткових труб;
• запальні процеси яєчників;
• абсцеси тканин піхви;
• позаматкова вагітність;
• безплідність.

Профілактика кольпіту

Профілактичні заходи включають кілька етапів.

• При перших ознаках захворювання необхідно звертатися до гінеколога. Якщо жінку нічого не турбує, все одно потрібно регулярно відвідувати гінеколога (двічі на рік) для своєчасної діагностики прихованих безсимптомних захворювань.
• Необхідно уникати випадкових незахищених статевих зв'язків. Використовувати контрацепції бар'єрного типу, що перешкоджають зараженню різними інфекціями.
• Важливо дотримуватись правил особистої гігієни, особливо до і після сексу.

• Харчування має бути збалансованим.
• Використовувати антибіотики лише при лікуванні бактеріальної інфекції згідно з рекомендаціями лікаря.
• Своєчасно проходить лікування інших інфекційних захворювань.

Переклад російською мовою:

Кольпит (или вагнит) — часто встречающееся гинекологическое заболевание, острое воспаление слизистой оболочки, которая выстилает влагалище. Воспалительный процесс вызван болезнетворными микроорганизмами: бактериальными, грибковыми, паразитарными или вирусными. Сочетание кольпита и беременности считается неблагоприятным фактором и требует немедленного лечения. В противном случае велики шансы инфицирования плаценты и плода, есть риски прерывания беременности или развития осложнений в послеродовой период.

Причины развития кольпита

Микрофлора влагалища женщины — чувствительная система, подверженная влиянию гормональных изменений или факторов внешней среды. В норме уровень кислотности находится на уровне 4. Гликоген и компоненты слизи создают благоприятную среду для развития лактобактерий. При этом патогенные и условно патогенные микроорганизмы в здоровой кислой среде влагалища не распространяются.

Однако, ряд факторов, влияющих на здоровую микрофлору влагалища, может вызвать изменения. Среди них:

• инфекции, которые передаются половым путем;
• другие заболевания, вызванные инфекциями;
• механические, химические, термические травмы слизистой влагалища;
• патологические анатомические особенности;
• эндокринные заболевания;
• нерациональный прием антибактериальных препаратов;
• аллергия;
• несоблюдение правил личной гигиены;
• нарушения гормонального баланса;
• снижение иммунитета;
• заболевания ЖКТ.

Эти факторы могут спровоцировать рост патогенных микроорганизмов, как специфических, так и неспецифических. Золотистый стафилоккок группы А, стрептококки, условно-патогенные микроорганизмы в норме могут быть представлены в микрофлоре влагалища. Но при возникновении провоцирующих факторов их число увеличивается, развивается неспецифический кольпит. Острый воспалительный процесс вызывается кандидой, трихомонадой, гонококком, хламидией, микоплазмой, бледной трепонемой, гемофильной палочкой. Часто встречаются смешанные группы возбудителей.

Симптомы кольпита

Признаки кольпита различаются в зависимости от первопричины развития воспалительного процесса. Это могут быть:

• обильные пенистые выделения из влагалища;
• зуд;
• болезненные ощущения во время полового акта;
• повышение температуры;
• боли в нижней части живота;
• нарушения менструального цикла;
• гнойные выделения;
• боли при мочеиспускании;
• суставные боли;
• отечность наружных половых органов.

Диагностика кольпита

Диагностикой заболевания занимается гинеколог. При наличии жалоб женщине назначается ряд исследований:

• осмотр влагалища на гинекологическом кресле;
• забор материалов для лабораторного исследования (мазок на микрофлору);
• ПЦР диагностика;
• УЗИ органов малого таза при хроническом характере заболевания;
• кольпоскопия;
• дополнительная консультация смежных специалистов (дерматовенеролога, инфекциониста).

На основе полученных результатов назначается лечение.

Лечение кольпита

Выбор тактики лечения напрямую зависит от возбудителя воспалительного процесса. Назначается медикаментозная терапия. При неспецифическом бактериальном кольпите используется антибактериальная терапия. При грибковой природе заболевания назначается антигрибковая терапия местного действия. Если заболевание спровоцировано аллергической реакцией, необходимо устранить ее влияние. Длительность лечения определяется в индивидуальном порядке.

Самолечение при кольпите опасно, так как это приводит к хроническому течению заболевания и различным осложнениям. При неправильном лечении или его отсутствии болезнетворные организмы могут распространиться в другие элементы репродуктивной системы женщины.

В качестве осложнений кольпита встречаются:

• нарушения менструального цикла;
• аменорея;
• эндометрит;
• заболевания маточных труб;
• воспалительные процессы яичников;
• абсцессы тканей влагалища;
• внематочная беременность;
• бесплодие.

Профилактика кольпита

Профилактические меры включают несколько этапов.

• При первых признаках заболевания необходимо обращаться к гинекологу. Если женщину ничего не беспокоит, все равно нужно регулярно посещать гинеколога (дважды в год) для своевременной диагностики скрытых бессимптомных заболеваний.
• Необходимо избегать случайных незащищенных половых связей. Использовать контрацепции барьерного типа, препятствующие заражению различными инфекциями.
• Важно соблюдать правила личной гигиены, особенно до и после секса.
• Питание должно быть сбалансированным.
• Использовать антибиотики только при лечении бактериальной инфекции согласно рекомендациям врача.
• Своевременно проходить лечение других инфекционных заболеваний.