Симптоми та заходи профілактики ротавірусної інфекції (Симптомы и меры профилактики ротавирусной инфекции)

Ротавірусна інфекція належить до гострих інфекційних захворювань, при яких уражаються переважно органи травного тракту. Інакше патологію називають «кишковий грип», «ротавірусний гастроентерит». У симптоматиці хвороби першому плані виходять ознаки загальної інтоксикації, зневоднення, запалення слизової шлунка, тонкої кишки. Також нерідко спостерігається розвиток катарального синдрому.

Серед усіх гострих кишкових інфекцій ротавіруси займають 88%. Шляхом лабораторних досліджень можуть бути виявлені у 90% обстежуваних, починаючи з дітей трирічного віку. Саме ротавірусна інфекція найчастіше стає причиною діареї у новонароджених, розвитку тяжкої дегідратації.

У 90% хворих клінічна картина захворювання починається з гострих симптомів. Рідко зустрічається підгострий початок, коли блювання, діарея виникають на другий день після появи болю в животі. Виділяють кілька синдромів, характерних для ротавірусної інфекції:

• Інтоксикаційний – проявляється субфебрильною гіпертермією (37,2-37,8), проте нерідко температура піднімається до 39 градусів. Тривалість лихоманки становить приблизно 4 дні, при цьому людину турбує нездужання, поганий апетит.
• Дисфункція органів ШКТ (гастрит, ентерит). Провідною ознакою є блювання, яке може спостерігатися як перед появою діареї, так і паралельно з нею. Для блювання характерна багаторазовість, вона зберігається протягом двох днів. Крім того, людину непокоїть діарея. Стул пінистий, має рідку консистенцію, жовтуватий відтінок, невелика кількість слизу. Іноді є кислий запах. Частота випорожнень - до 5-ти разів на добу, тривалість діареї - до 4-5 днів. Також хворий відзначає здуття живота.
• Больовий абдомінальний синдром - присутній на початку захворювання. Біль може мати як розлитий характер, і чітко розташовуватися у верхній половині живота. Іноді біль може бути переймоподібним.
• Дегідратація, тобто зневоднення. Тяжкість хвороби обумовлена об'ємом втраченої організмом рідини, що відбувається при блюванні, діареї, лихоманці (при рясному потовиділенні).
• Респіраторний синдром - спостерігається у 65% випадків. Катаральні ознаки можуть передувати появі симптомів гастроентериту або виникати одночасно з ними. Клінічна картина включає утруднене носове дихання, рідкісний кашель, почервоніння, набряклість м'яких дужок, піднебіння, задньої стінки глотки. Також не виключено слизових виділень з носа.

Діагностика хвороби включає проведення лабораторних аналізів, збирання анамнестичних даних. Основним дослідженням є імуноферментний аналіз, завдяки якому вдається виявити антигени збудника у біологічному матеріалі. Зазвичай на дослідження використовуються калові, блювотні маси, кров хворого.

Ще одним інформативним аналізом є ПЛР, який дає можливість виявити генетичний матеріал збудника в калі. Дослідження відрізняється високою чутливістю, що дозволяє діагностувати патологію навіть за наявності низької концентрації інфекційного агента в організмі людини. Крім цього, ПЛР призначається для визначення штаму збудника.

Немаловажним є анамнез захворювання. Лікар повинен докладно опитати пацієнта, уточнити час початку хвороби, виразність симптомів.

Лікувальна тактика визначається з урахуванням тяжкості стану пацієнта. Одним із провідних напрямків є регідратаційна терапія. Вона проводиться з метою попередження тяжкого зневоднення, а також усунення явищ інтоксикації. Для цього широко використовуються сольові, глюкозосодержащіе розчини. Перорально призначається Регідрон, Глюкосалан, парентерально (внутрішньовенно) – Трісоль, Ацесоль. При тяжкому перебігу хвороби можуть знадобитися колоїдні розчини, такі як Реополіглюкін, Гемодез.

Легкий перебіг ротавірусної інфекції не вимагає госпіталізації пацієнта, він може лікуватися вдома. Щодо наявності ознак тяжкого зневоднення, вираженої інтоксикації, у такому випадку проводиться лікування в умовах стаціонару.

Окрім регідратаційної терапії призначаються сорбенти, які прискорюють виведення токсинів із організму. Крім того, сорбенти зменшують метеоризм, вираженість больового синдрому, що розвиваються, у тому числі, внаслідок ферментативної недостатності. Так, широко застосовуються такі препарати - Ентеросгель, Лактофільтрум, Атоксіл, Полісорб.

Етіотропної терапії при ротавірусній інфекції немає, тому для боротьби з вірусами може використовуватися Віферон, Арбідол. Що ж до антибактеріальних засобів, вони призначаються лише за поєднанні вірусно-бактеріальної інфекції. Для відновлення мікрофлори кишечника обов'язково використовуються пробіотики (лінекс, Ацилак, Біфідумбактерін форте).

Профілактика полягає у дотриманні правил особистої гігієни, дезінфекції кухонного посуду, достатньої термічної обробки м'ясних, рибних, молочних виробів, яєць. Також є обов'язковим облік термінів придатності продуктів, кип'ятіння води перед вживанням.

Переклад російською мовою:

Ротавирусная инфекция относится к числу острых инфекционных заболеваний, при которых поражаются преимущественно органы пищеварительного тракта. Иначе патологию называют «кишечный грипп», «ротавирусный гастроэнтерит». В симптоматике болезни на первый план выходят признаки общей интоксикации, обезвоживания, воспаления слизистой желудка, тонкой кишки. Также нередко наблюдается развитие катарального синдрома.

Среди всех острых кишечных инфекций ротавирусы занимают 88%. Путем лабораторных исследований они могут быть обнаружены у 90% обследуемых, начиная с детей трехлетнего возраста. Именно ротавирусная инфекция чаще всего становится причиной диареи у новорожденных, развития тяжелой дегидратации.

У 90% больных клиническая картина заболевания начинается с остро возникающих симптомов. Редко встречается подострое начало, когда рвота, диарея возникают на второй день после появления боли в животе. Выделяют несколько синдромов, характерных для ротавирусной инфекции:

• Интоксикационный - проявляется субфебрильной гипертермией (37,2-37,8), однако нередко температура поднимается до 39 градусов. Длительность лихорадки примерно составляет 4 дня, при этом человека беспокоит недомогание, плохой аппетит.
• Дисфункция органов ЖКТ (гастрит, энтерит). Ведущим признаком является рвота, которая может наблюдаться как перед появлением диареи, так и параллельно с ней. Для рвоты характерна многократность, она сохраняется в течение двух дней. Кроме того, человека беспокоит диарея. Стул пенистый, имеет водянистую консистенцию, желтоватый оттенок, небольшое количество слизи. Иногда присутствует кислый запах. Частота стула - до 5-ти раз в сутки, продолжительность диареи - до 4-5 дней. Также больной отмечает вздутие живота.
• Болевой абдоминальный синдром - присутствует в начале заболевания. Боль может иметь как разлитой характер, так и четко располагаться в верхней половине живота. Иногда боль может быть схваткообразной.
• Дегидратация, то есть обезвоживание. Тяжесть болезни обусловлена объемом потерянной организмом жидкости, что происходит при рвоте, диарее, лихорадке (при обильном потовыделение).
• Респираторный синдром - наблюдается в 65% случаев. Катаральные признаки могут предшествовать появлению симптомов гастроэнтерита или возникать одновременно с ними. Клиническая картина включает затрудненное носовое дыхание, редкий кашель, покраснение, отечность мягких дужек, неба, задней стенки глотки. Также не исключены слизистые выделения из носа.

Диагностика болезни включает проведение лабораторных анализов, сбор анамнестических данных. Основным исследованием является иммуноферментный анализ, благодаря которому удается выявить антигены возбудителя в биологическом материале. Обычно для исследования используются каловые, рвотные массы, кровь больного.

Еще одним информативным анализом является ПЦР, который дает возможность обнаружить генетический материал возбудителя в кале. Исследование отличается высокой чувствительностью, позволяет диагностировать патологию даже при наличии низкой концентрации инфекционного агента в организме человека. Помимо этого, ПЦР назначается для определения штамма возбудителя.

Немаловажным является анамнез заболевания. Врач должен подробно опросить пациента, уточнить время начала болезни, выраженность симптомов.

Лечебная тактика определяется с учетом тяжести состояния пациента. Одним из ведущих направлений является регидратационная терапия. Она проводится с целью предупреждения тяжелого обезвоживания, а также устранения явлений интоксикации. Для этого широко используются солевые, глюкозосодержащие растворы. Перорально назначается Регидрон, Глюкосалан, парентерально (внутривенно) - Трисоль, Ацесоль. При тяжелом течении болезни могут понадобиться коллоидные растворы, такие как Реополиглюкин, Гемодез.

Легкое течение ротавирусной инфекции не требует госпитализации пациента, он может лечиться дома. Что касается наличия признаков тяжелого обезвоживания, выраженной интоксикации, в таком случае проводится лечение в условиях стационара.

Помимо регидратационной терапии назначаются сорбенты, которые ускоряют выведение токсинов из организма. Кроме того, сорбенты уменьшают метеоризм, выраженность болевого синдрома, развивающиеся, в том числе, вследствие ферментативной недостаточности. Так, широко применяются следующие препараты - Энтеросгель, Лактофильтрум, Атоксил, Полисорб.

Этиотропный терапии при ротавирусной инфекции нет, поэтому для борьбы с вирусами может использоваться Виферон, Арбидол. Что касается антибактериальных средств, они назначаются только при сочетании вирусно-бактериальной инфекции. Для восстановления микрофлоры кишечника обязательно используются пробиотики (Линекс, Ацилак, Бифидумбактерин форте). Профилактика заключается в соблюдении правил личной гигиены, дезинфекции кухонной посуды, достаточной термической обработке мясных, рыбных, молочных изделий, яиц. Также обязателен учет сроков годности продуктов, кипячение воды перед употреблением.