Хропіння: які його причини та як з ним боротися (Храп: каковы его причины и как с ним бороться)

Хропіння є патологічним процесом, в основі розвитку якого лежить гіпотонія (м'язове розслаблення) язичка, піднебіння та інших глоткових структур. Внаслідок цього при диханні, в основному уві сні, людина видає грубий вібруючий звук. Хропіння спостерігається у 30% дорослих, причому частота реєстрації патології збільшується після 60 років.

Проблема стосується не тільки людини, яка хропе, а й людей, що спляться поруч. В останніх відзначаються розлади процесу засинання, неврологічні симптоми різного ступеня виразності. Небезпека хропіння полягає у зниженні доставки кисню в організм, внаслідок чого розвивається гіпоксія. Вона особливо страшна для мозку.

Часто хропіння є провісником розвитку синдрому, при якому у людини під час сну настає тимчасове апное. Тривалість таких зупинок дихання становить 10-30 секунд. Більш тривалі апное можуть спричинити смерть. Хропіння виникає внаслідок закручування струменя повітря під час дихання, що провокує виникнення вібрації м'яких тканин глотки. Таким чином, розслаблення м'язів ротоглотки, наявність перешкоди в дихальних шляхах супроводжується появою хропіння, а надалі розвитком апное.

Причин виникнення хропіння досить багато. Перерахуємо основні з них:

• кропивниця та інші алергічні реакції, що супроводжуються розвитком набряклості тканин глотки;
• запальний процес у сфері носових проходів (риніт);
• аденоїди;
• збільшення мигдалин при фарингіті (хронічному, гострому);
• поліпоз носа;
• викривлення носової перегородки (вроджене, придбане внаслідок травми);
• аномалії розвитку щелепи верхніх респіраторних шляхів;
• зменшення просвіту горлянки;
• великий язик;
• онкопатологія носоглотки;
• довгий піднебінний язичок;
• зміщення щелепи внаслідок впливу травматичного фактора;
• жирові відкладення в області глотки, що характерно для людей з ожирінням;
• патологічне розростання тканин голосових зв'язок, гортані;
• надмірне зловживання алкоголем;
• вікові зміни, внаслідок яких спостерігається м'язова гіпотонія;
• прийом лікарських засобів (міорелаксантів, транквілізаторів, наркотичних знеболюючих ліків, снодійних препаратів);
• гіпофункція щитовидної залози, коли відзначається розслаблення м'язів глотки;
• нервово-м'язова патологія (міастенія);
• травма периферичних нервових волокон, що може відбуватися при хірургічних втручаннях, травмі;
• набряк мозку, різні порушення мозкового кровообігу та інша патологія, що призводить до пошкодження черепно-мозкових нервів.

Фахівцем, який займається діагностикою хропіння, є сомнолог, проте далеко не у всіх клініках можна знайти спеціаліста цього профілю. Найчастіше людина звертається до отоларинголога. У ході обстеження можуть знадобитися консультації стоматолога, ендокринолога, невропатолога, щелепно-лицьового хірурга.

Діагностика включає кілька етапів:

• розмова з лікарем, під час якої фахівець дізнається анамнестичні відомості, час появи хропіння, його частоту, наявність ускладнень у вигляді апное;
• об'єктивний огляд лікаря (виявлення аденоїдів, викривлень перегородки, набряку слизової оболонки носоглотки, неправильного прикусу, аномалій розвитку щелепи, гіпертрофії мигдалин, визначення ступеня ожиріння);
• полісомнографія — комплекс досліджень, що проводяться уві сні (апарат фіксує гучність хропіння, прохідність потоку повітря, сатурацію, рух грудної, черевної стінки при диханні);
• рентгенографія черепа, зокрема лицьового відділу;
• томографія;
• аналізи, які допомагають виявити запалення в організмі, визначити клітинний склад біоптату.

Вибір оптимального методу лікування залежить від тяжкості хропіння, причин його виникнення, наявності супутньої патології. Комплекс лікувальних заходів може включати такі методики:

• використання капи, яка фіксує нижню щелепу у висунутому вперед положенні, тим самим запобігаючи появі хропіння уві сні;
• пристрій “Екстра - Лор”;
• ПАП-терапія (дозволяє забезпечити подачу повітря, підтримати певний тиск у респіраторному тракті за допомогою спеціального компресора та маски);

• нормалізація маси тіла;
• зменшення обсягу тканин язичка, неба за допомогою лазера, кріо-методик;
• хірургічне втручання (видалення аденоїдів, пухлини, корекція форми носової перегородки), завдяки якому вдається збільшити просвіт глотки, нормалізувати носове дихання.

Переклад російською мовою:

Храп является патологическим процессом, в основе развития которого лежит гипотония (мышечное расслабление) язычка, неба и иных глоточных структур. Вследствие этого при дыхании, в основном во сне, человек издает грубый вибрирующий звук. Храп наблюдается у 30% взрослых, причем частота регистрации патологии увеличивается после 60 лет.

Проблема касается не только храпящего человека, но и людей, спящих рядом. У последних отмечаются расстройства процесса засыпания, неврологические симптомы разной степени выраженности. Опасность храпа заключается в снижении доставки кислорода в организм, в результате чего развивается гипоксия. Она особенно страшна для головного мозга.

Зачастую храп является предвестником развития синдрома, при котором у человека во время сна наступает временное апноэ. Длительность подобных остановок дыхания составляет 10-30 секунд. Более продолжительные апноэ могут стать причиной смерти. Храп возникает вследствие закручивания струи воздуха во время дыхания, что провоцирует возникновение вибрации мягких тканей глотки. Таким образом, расслабление мышц ротоглотки, наличие препятствия в дыхательных путях сопровождается появлением храпа, а в дальнейшем развитием апноэ.

Причин возникновения храпа довольно много. Перечислим основные из них:

• крапивница и другие аллергические реакции,которые сопровождаются развитием отечности тканей глотки;
• воспалительный процесс в области носовых проходов (ринит);
• аденоиды;
• увеличение миндалин при фарингите (хроническом, остром);
• полипоз носа;
• искривление носовой перегородке (врожденное, приобритенное вследствие травмы);
• аномалии развития челюсти верхних респираторных путей;
• уменьшение просвета глотки;
• большой язык;
• онкопатология носоглотки;
• длинный небный язычок;
• смещение челюсти вследствие воздействия травматического фактора;
• жировые отложения в области глотки, что характерно для людей с ожирением;
• патологическое разрастание тканей голосовых связок, гортани;
• чрезмерное злоупотребление алкоголем;
• возрастные изменения, вследствие которых наблюдается мышечная гипотония;
• прием лекарственных средств (миорелаксантов, транквилизаторов, наркотических обезболивающих лекарств, снотворных препаратов);
• гипофункция щитовидной железы, когда отмечается расслабление мышц глотки;
• нервно-мышечная патология (миастения);
• травма периферических нервных волокон, что может происходит при хирургических вмешательствах, травме;
• отек мозга, различные нарушения мозгового кровообращения и другая патология, которая приводит к повреждению черепно-мозговых нервов.

Специалистом, который занимается диагностикой храпа, является сомнолог, однако далеко не во всех клиниках можно найти специалиста данного профиля. Зачастую первым делом человек обращается к отоларингологу. В ходе обследования могут потребоваться консультации стоматолога, эндокринолога, невропатолога, челюстно-лицевого хирурга.

Диагностика включает несколько этапов:

• беседа с врачом, в ходе которой специалист узнает анамнестические сведения, время появления храпа, его частоту, наличие осложнений в виде апноэ;
• объективный осмотр врача (выявление аденоидов, искривлений перегородки, отека слизистой носоглотки, неправильного прикуса, аномалий развития челюсти, гипертрофии миндалин, определение степени ожирения);
• полисомнография — комплекс исследований, которые проводятся во сне (аппарат фиксирует громкость храпа, проходимость потока воздуха, сатурацию, движения грудной, брюшной стенки при дыхании);
• рентгенография черепа, в частности лицевого отдела;
• томография;
• анализы, которые помогают выявить воспаление в организме, определить клеточный состав биоптата.

Выбор оптимального метода лечения зависит от тяжести храпа, причины его возникновения, наличия сопутствующей патологии. Комплекс лечебных мероприятий может включать следующие методики:

• использование капы, которая фиксирует нижнюю челюсть в выдвинутом вперед положении, тем самым предотвращая появление храпа во сне;
• устройство “Экстра - Лор”;
• ПАП-терапия (позволяет обеспечить подачу воздуха, поддержать определенное давление в респираторном тракте с помощью специального компрессора и маски);
• нормализация массы тела;
• уменьшение объема тканей язычка, неба с помощью лазера, крио-методик;
• хирургическое вмешательство (удаление аденоидов, опухоли, коррекция формы носовой перегородки), благодаря которому удается увеличить просвет глотки, нормализовать носовое дыхание.