Головне про найзворушливіше (Главное о самом трогательном)

Багато кому здається, що дотик — це виключно елемент статевого акту. Однак, дотики важливі і в повсякденному житті, чи це похвала, у вигляді погладжування голови або дружнє поплескування по плечу. У сучасних реаліях, простий дотик стали вважати домаганням. Якщо підійти надто близько, то можна взагалі зійти за маніяка. Ми стали черствими, відстороненими, холодними. Єдина ситуація, коли відсторонитися від людей не виходить, це дивовижні поїздки в громадському транспорті, раз у раз отримаєш по обличчю чиїмось рюкзаком або хтось ухопиться за твою руку, щоб не впасти. Так, зараз вистачає способів висловити свої почуття та емоції, проте фізичні дотики зближують, допомагають поділитися своїм станом: радістю, смутком чи тугою. У деяких країнах поцілунки використовують як вітання, а в деяких будь-який фізичний контакт сприймається як насильство чи булінг.

Вчені порівняли поведінку підлітків у Парижі та Майамі, і встановили, що американці набагато рідше, ніж французи, спиралися на плече товариша, обіймали або гладили ровесників — зате поводилися агресивніше фізично і вербально. Про важливість материнських дотиків навіть не варто говорити, адже кожна мама знає, що чим більше обіймати свою дитину, чим частіше носити на руках, тим менше вона хворіє. Навіть недоношені діти за частого тактильного контакту краще набирали вагу, ніж діти, які були позбавлені ласки. Однак з віком, бажання приймати ласку знижується, але варто наголосити на необхідності в ній жодним чином не зменшується. Щоб якось покращити ситуацію, було створено рух Free Hugs, який символізує ні багато ні мало «символ людської надії». Суть цієї акції, подарувати перехожим обійми, підняти настрій та просто зарядити позитивом. Секрет у тому, що фізичний контакт із іншою людиною викликає у нас сильний емоційний сплеск. Люди, які позбавлені такого контакту, почуваються небажаними та нелюбими. Яскравим прикладом цього є люди, які перебувають у будинках для людей похилого віку. Недолік дотиків у психології називають тактильним голодом. Люди, у яких дефіцит тілесного контакту, частіше страждають на тривожні розлади і почуваються пригніченими, не можуть проаналізувати або висловлювати свої емоції.

Тілесний контакт здатний посилити імунітет не тільки у дітей, а й у дорослих. Людині достатньо навіть швидкоплинних побутових дотиків, щоб почуватися краще, це пов'язано з тим, що при контакті в організмі виробляється окситоцин - гормон, що викликає почуття задоволення, знижує тривожність і збільшує довіру до близького. Також нормальне погладжування активізує роботу тих відділів мозку, які відповідальні за соціалізацію.

Тобто дотик дуже важливий для встановлення та підтримки соціальних зв'язків і допомагає передавати почуття та емоції. Це додаткова мова, якою ми всі володіємо, але найчастіше не користуємося.

Як навчитися висловлювати свої емоції тактильним способом?

Дуже важливо спочатку оцінити стать партнера, розпізнати його емоційний і культурний код, плюс враховувати походження (мається на увазі, що деякі релігії чи традиції країн забороняють ті чи інші рухи). У жодному разі не можна порушувати межі людини і вторгатися в її особистий простір без дозволу. Жінки зазвичай більш відкриті до дотиків, у той час, коли у чоловіків дуже обмежена кількість допустимих місць для контакту.

Найбільш поширеними місцями, допустимими для контакту, вважаються плечі та передпліччя, їх можна сміливо торкатися без побоювання бурхливої реакції. Спина більш інтимна частина тіла, її краще не чіпати, так само, як і кисті рук. Невипадково у романтичних фільмах сплетені пальці припускають близьку постільну сцену. Виняток - вітальне рукостискання. Ходять, взявшись за руки, можуть або жінки, або коханці. Дружні дотики мають бути статичними. смикати волосся, погладжувати лопатки - все це може бути сприйнято як щось інтимне.

Прочитавши і оцінивши цю статтю, можливо, Ви замислитеся про перегляд своїх поглядів на фізичну близькість, адже це все закладено в нас природою і орієнтуватися в цьому буде легше, ніж навігація в телефоні.

Переклад російською мовою:

Многим кажется, что прикосновения — это исключительно элемент полового акта. Однако, прикосновения важны и в повседневной жизни, будь это похвала, в виде поглаживания головы или дружеское похлопывание по плечу. В современных реалиях, простое прикосновения стали считать домогательством. Если подойти слишком близко, то можно вообще сойти за маньяка. Мы стали черствыми, отстраненными, холодными. Единственная ситуация, когда отстраниться от людей не получается, это дивные поездки в общественном транспорте, то и дело получишь по лицу чьим-то рюкзаком или кто-то ухватится за твою руку чтобы не упасть. Да, сейчас хватает способов выразить свои чувства и эмоции, однако физические прикосновения сближают, помогают поделиться своим состоянием: радостью, грустью или тоской. В некоторых странах поцелуи используют как приветствие, а в некоторых любой физический контакт воспринимается как насилие или буллинг.

Ученые сравнили поведение подростков в Париже и Майами, и установили, что американцы гораздо реже, чем французы, облокачивались на плечо товарища, обнимали или гладили ровесников — зато вели себя более агрессивно физически и вербально. О важности материнских прикосновений даже не стоит говорить, ведь каждая мама знает, что чем больше обнимать своего ребенка, чем чаще носить на руках, тем меньше он болеет. Даже недоношенные дети при частом тактильном контакте лучше набирали вес, нежели дети, которые были лишены ласки. Однако с возрастом, желание принимать ласку снижается, но стоит отметить необходимость в ней ни коим образом не уменьшается. Чтобы как-то улучшить ситуацию было создано движение Free Hugs, которое символизирует ни много ни мало «символ человеческой надежды». Суть этой акции, подарить прохожим объятия, поднять настроение и просто зарядить позитивом. Секрет в том, что физический контакт с другим человеком вызывает у нас сильный эмоциональный всплеск. Люди, которые лишены такого контакта, чувствуют себя нежеланными и нелюбимыми. Ярким примером этого есть люди, которые находятся домах престарелых. Нехватка прикосновений в психологии называют тактильным голодом. Люди, у которых дефицит телесного контакта, чаще страдают тревожными расстройствами и чувствуют себя подавленными, не могут проанализировать или выражать свои эмоции.

Телесный контакт способен усилить иммунитет не только у детей, но и у взрослых. Человеку достаточно даже мимолетных бытовых прикосновений, чтобы ощущать себя лучше, это связано с тем, что при контакте в организме вырабатывается окситоцин — гормон, вызывающий чувство удовлетворения, снижает тревожность и увеличивает доверие к близкому. Также обычное поглаживание активизирует работу тех отделов мозга, которые ответственны за социализацию.

То есть, прикосновение очень важно для установления и поддержки социальных связей и помогает передавать чувства и эмоции. Это дополнительный язык, которым мы все владеем, но чаще всего не пользуемся.

Как же научиться выражать свои эмоции тактильным способом?

Очень важно изначально оценить пол партнера, распознать его эмоциональный и культурный код, плюс учитывать происхождение (имеется ввиду, что некоторые религии или традиции стран запрещают те или иные движения). Ни в коем случае нельзя нарушать границы человека и вторгаться в его личное пространство без разрешения. Женщины как правило более открыты к прикосновениям, в то время, когда у мужчин весьма ограниченное число допустимых мест для контакта.

Наиболее распространенными местами, допустимыми для контакта, считаются плечи и предплечья, их можно смело касаться без опаски бурной реакции. Спина — более интимная часть тела, ее лучше не трогать, так же, как и кисти рук. Не случайно в романтических фильмах сплетенные пальцы предполагают близкую постельную сцену. Исключение — приветственное рукопожатие. Ходят, взявшись за руки, могут или женщины, или же любовники. Дружественные прикосновения должны быть статичными. Теребить волосы, поглаживать лопатки — всё это может быть воспринято как нечто интимное. Прочитав и оценив эту статью, возможно Вы задумаетесь о пересмотре своих взглядов на физическую близость, ведь это все заложено в нас природой и ориентироваться в этом будет легче чем навигация в телефоне.