Електронейроміографія об'єднує групу методів функціональної діагностики, здатних визначити стан периферичних нервів, швидкість провідності імпульсів по нервовим волокнам, а також оцінити м'язову збудливість. Методика дозволяє зареєструвати ступінь порушення імпульсного проведення, його пригнічення або відсутність, характер зміни. Розрізняють два різновиди ЕНМГ (з поверхневими електродами або використанням голчастих, що вводяться безпосередньо в м'яз). Призначення певної процедури залежить від розташування органів, досліджуваних м'язів або нервів.
Електроміографія: показання
Електроміографія призначається при:
- травматичному пошкодженні спинного, головного мозку, хребта, кінцівок;
- полінейропатії;
- порушенні кровопостачання внаслідок здавлення нервів (неврити, плекситах);
- ураженні спинномозкових корінців (радикуліт, остеохондроз);
- сирингомиелії;
- дерматоміозиті;
- нейродегенеративних процесах (розсіяному склерозі);
- хворобі Паркінсона.
ЕМГ проводиться при м'язовій атрофії, порушеннях рухової, чутливої функції, наявності мимовільних м'язових спазмів. Також діагностика застосовується для виявлення ускладнень супутньої соматичної патології. Дослідження проводиться з використанням спеціального апарату — електронейроміографа. Набір датчиків накладається на досліджувані частини тіла, наприклад, кінцівки, після чого реєструється біоелектрична м'язова активність у вигляді графіка. Електронейроміографія повторюється в спокої і при навантаженні на досліджувану зону. Під час стимуляції периферичного нерва спостерігається у відповідь м'язова реакція, внаслідок чого прилад реєструє її. Медичний працівник в процесі ЕМГ збирає інформацію про біоелектричне імпульсне просування, аналізує і групує отримані результати в обчислювальному блоці системи. Потім графічне зображення нервово-м'язових імпульсів проектується на екран монітора.
Електроміографія не має протипоказань, тому дозволяється проводити пацієнтам без свідомості. Голчасті електроди не допускаються для використання у ВІЛ-інфікованих, в місцях з пошкодженими шкірними покривами, гнійними виділеннями, фурункулами, виразковими дефектами, проявами шкірних хвороб. При коагулопатії після використання голчастих елементів підвищується ризик тривалої кровотечі.
