Хламідіоз — викликане хламідіями інфекційне захворювання, що передається статевим шляхом. Характеризується тривалим інкубаційним періодом, незначними проявами та важким лікуванням. Заражені від 4 до 16% пар.
Симптоми у жінок:
- жовтуваті слизові виділення із піхви;
- кровотечі;
- болі статевих органів та в нижній частині живота;
- невелика слабкість та підвищення температури.
Симптоми у чоловіків:
- виділення слизу із сечовипускного каналу;
- болі в поясниці, уретрі та яєчках;
- загальна слабкість;
- дискомфорт під час сечовивипускання;
- наявність крові у спермі.
Як лікувати
Оскільки збудники захворювання — хламідії, то використовуються антибіотики: макроліди, фторхінолони та тетрацикліни. Під час підбору медикаментів враховується наявність інших інфекцій. Також до курсу лікування можуть додаватися:
- імуномодулятори;
- полівітаміни;
- бактеріофаги;
- фізіопроцедури;
- протигрибкові засоби;
- ферменти;
- пробіотики.
Для місцевого лікування ефективні тампони, ванночки, клізми, вагінальні та ректальні свічки. Упродовж курсу терапії варто уникати сексуальних контактів та надмірних фізичних навантажень, не вживати прянощів, алкоголю та гострої їжі.
Як діагностувати
Хламідіоз може не виявлятися симптоматично, тому важливого значення набувають лабораторні дослідження сперми, крові, сечі, зішкребів із шийки матки та сечовипускного каналу.
Методи виявлення захворювання:
- експрес-тести;
- полімеразна ланцюгова реакція;
- імуноферментний аналіз;
- мазок;
- посів;
- реакція імунної флюоресценції.
Один із найточніших методів — полімеразна ланцюгова реакція. Результати дослідження надходять уже за кілька діб. Імуноферментний аналіз базується на визначенні наявності антитіл хламідій у крові. Дає можливість встановити стадію захворювання.
Наслідки
Хламідіоз послаблює імунітет, внаслідок чого виникають ускладнення: хламідійні артрити та пневмонія, кон’юнктивіт, ураження суглобів. Варто остерігатись розвитку інфекцій статевих шляхів та безпліддя.
